Zoë Translates

Poems, original and translated.

Song of Mary Stuart in her last moments

„Que suis je, hélas !….“

What have I become, O Lord! Still alive, but what for?
So weak, like a heartless body that lingers in vain,
An empty shade, beleaguered by pity and pain,
My one and only desire is death: there’s nothing more.

Do not fall into enmity and let hatred pour
Toward the one whose heart is cleansed of power’s stain,
Growing this exile’s ache past where itself could attain:
May your own hearts soon be freed from anger’s bitter store!

Remember, ye friends who have loved me in peace and need,
That in this life of mine devoid of fortune’s grace,
I was powerless to do any lasting good deed.

Now wish an end to my ill-fated earthly trace,
For I’ve already had enough of this world’s travails.
Let me join that other existence where bliss prevails!

undated, c. 1890s


Остання пісня Марії Стюарт.

Що́ я тепер, о Боже! жить мені для чо́го?
Слаба́, мов тіло, в котрім серця вже нема,
Тінь марна я, мене жаль-туга обійма,
Самої смерти прагну, — більше вже нічого.

Не будьте вороги, нена́вистні до то́го,
Хто в серці за́мірів вла́дарних не здійма,
Бо му́ку більшую, ніж має сил, прийма; —
Не довго втри́мувать вам лютість серця свого!

Згадайте, друзі, — ви́, котрі́ мене любили, —
Що я без щастя-долі у життю сьому́
Нічого доброго зробить не мала сили;

Кінця́ бажайте безталанню моєму,
Бо вже коли я ту́т недолі до́сить маю,
Хай буду я щаслива там, у и́ншім кра́ю!